Це наша мова барвінкова,Це спадщина від предків і батьків

           «Мово моя! Твої джерела  б’ють десь від магми, тому й вогненна така, вночі купаються в Тобі ясні зорі, тому й ласкава така. Тож зцілювала Ти втомлених духом, давала здоров’я, довгий вік і навіть безсмертя тим, хто молився на дароване Тобою Слово. Бо споконвіку було Слово. І слово було у Бога. І слово було Бог», –  натхненно виголошує дитина, а присутні вслухаються у кожне слово. Привернула увагу всіх і «Костянтинова абеткова молитва», яка дійшла до нас із сивої давнини. Мовна інсталяція «Мови велич і краса», філологічне занурення «Рідна мово моя пелюсткова, ти у серці народу живеш», інтелектуальна гра «Дивослово», лінгвістичний батл «Мова не калька»  –  ці заходи об’єднали усіх шанувальників рідного слова у ліцеї.

           Всеукраїнський диктант національної єдності цьогоріч, як і раніше,  писали  учні та працівники ліцею. До речі, саме свято День української писемності і мови було запроваджено 6 листопада 1997 року  Президентом України Леонідом Кучмою за підтримки ініціативних громадських організацій та з урахуванням важливої ролі нашої мови для розвитку українського суспільства.       

Справді ж, мова наша – то генетичний код нації. Вона втілює в собі український характер, нашу пам’ять, історію та духовну міць, наші звичаї і традиції, розум і багатющий досвід поколінь, а ще ніжну красу і силу душі людської. Уній –  всі наші надії і сподівання.

Задумаймося вкотре над роллю рідної мови в житті кожної людини. Бо вона запорука самобутності та самозбереження нашого. Це найдорожчий скарб, який треба берегти.

Плекаймо ж наш діамант, нашу долю! Любімо, вивчаймо та розвиваймо мову! Борімося за її красу і силу, за чистоту і багатство!

Галина Бандюк, учитель української мови та літератури

Ви можете залишити ваш коментар, або зворотне посилання з вашого сайту.

Залишити відгук

Top