Із добром у серці…

Байдужість … – це те страшне, що здатне знищити життя на Землі. Не Армагедони, не атомні бомби, а проста людська байдужість … Та, яка змушує пройти повз каліки, який сидить у переході, та, яка змушує механічно перемкнути канал, де в новинах батьки зі сльозами на очах благають врятувати їх дитину, та, яка дозволяє перечитати новини цієї групи і спокійно піти займатися своїми справами…

Запевняючи cебе в тому, що хто-небудь обов’язково допоможе, … що від твоїх кількох гривень ситуація все одно не зміниться. А якщо так подумає кожен??? Ось, що таке – байдужість… Байдужість – це і є кінець. Край сподіванням, життю і, врешті-решт, нам, людям… Байдужість перетворює людей на мертвих зсередини…і тим самим знищує назавжди.

У Природничо-математичному ліцеї «Елітар» 15-16 травня 2014 року в рамках двомісячника «Співучасть у долі дитини» учнями 9 класу біолого-хімічного профілю було організовано і проведено благодійний концерт «Із добром у серці…» на підтримку однокласниці Коваль Ірини, яка на даний момент перебуває в лікарні  для онкохворих.

Усі ми живемо в людському оточенні, поміж людей. Усі ми різні, та живемо разом, тому треба нам людей любити, іноді терпіти, але завжди поважати один одного, прислухатися. Іноді наступити на свою гордість, іноді відстояти свою правоту. Словом, важко жити з людьми, а без людей — неможливо. Люди саме тому і цікаві, що не схожі одне на одного. І в кожній людині стільки всього самобутнього, хорошого, доброго, справжнього, слід тільки придивитися. І ти тоді відкриєш цілий світ людських думок, почуттів, спогадів, світла душі. Тому починати варто з самого себе, подивитися, чи ж ти такий добрий і мудрий, як про себе думаєш. І якщо ні, то треба намагатися наблизитись до свого ідеалу. Людям слід говорити хороші слова, побачити їх добру душу, відкрити для себе їхні таланти. І себе самого віддати людям, бо ж ніхто непевне не знає, для чого прийшов у цей дивовижний світ.

Ти знаєш, що ти — людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні. Більше тебе не буде. Завтра на цій землі Інші ходитимуть люди, Інші кохатимуть люди — Добрі, ласкаві й злі. Сьогодні усе для тебе — Озера, гаї, степи. І жити спішити треба, Кохати спішити треба — Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі — людина, І хочеш того чи ні — Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні

Глядачі мали змогу насолодитися класикою музичного жанру у виконанні Олесі Рицької, В’ячеслава Якубця, Михайла Цимбалюка, а також барвистими звуками гітари та мелодійними голосами молодих вокалістів, у складі: Катерини Мащук, Неверковець Анастасії та Михайла Цимбалюка, які зуміли торкнутися найзаповітніших і найпотаємніших струн душі кожного слухача у залі.

Аматори малої сцени розіграли кілька життєвих сценок. У нашому сучасному світі тема толерантності та вихованості людей посувається в тінь грубістю, агресивністю і нетерпимістю, саме тому наші учні намагалися яскраво продемонструвати ситуаційні задачі і наводили приклади розв’язання їх.

Вікторія Сподарик зачарувала алегоріями і гіперболами авторських віршів, розкрила суть бачення сьогодення та прийдешнього майбуття.

Режисером-постановником дійства була молода , енергійна, талановита, ніжна душею і  співчутлива подруга Ірини Коваль – Ірина Пахалюк.

Учням вдалося зібрати певну суму коштів, яка була передана Ірині на лікування.

Юні артисти мають намір провести такі ж благодійні концерти в інших навчальних закладах.

НЕ БУДЬТЕ БАЙДУЖИМИ! БУДЬТЕ ЖИВИМИ! МИ ВІРИМО, ЩО ВАШЕ СЕРЦЕ МАЄ ЗДАТНІСТЬ ВІДЧУВАТИ ЧУЖИЙ БІЛЬ! ЗДАТНЕ НА СПІВЧУТТЯ, РОЗУМІННЯ І БАЖАННЯ ДОПОМОГТИ. НЕ ПРОХОДЬТЕ ПОВЗ! АДЖЕ, МИ ЛЮДИ – ЦЕ І Є ТА ГЛОБАЛЬНА І СУТТЄВО ЄДИНА ПІДТРИМКА ОДИН ОДНОГО.

Ви можете залишити ваш коментар, або зворотне посилання з вашого сайту.

Коментування записів тимчасово вимкнено.

Top