Пам’ятаємо! Перемагаємо!

Із року в рік часопис віддаляє
Своїх нащадків далі від війни.
І травень знову й знову нагадає,
Як із життя ішли його сини.

 Протягом попередніх 24 років незалежна Україна відзначала 9 травня День Перемоги за усталеним радянським зразком. Святкування за цим (пост)радянським зразком не відповідали історичній пам’яті українського народу і загальноєвропейським традиціям, призводили до ігнорування трагічних сторінок Другої  світової війни, закріплювали в свідомості культ війни.

8 травня в Україні запроваджується нова пам’ятна дата – День пам’яті та примирення. Вона встановлюється для вшанування подвигу українського народу, його значного внеску у перемогу  Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні, висловлення поваги усім борцям проти нацизму, увічнення пам’яті про загиблих. 

У РПМЛ «Елітар» протягом тижня проводилися різноманітні позакласні заходи, присвячені Дню пам’яті та примирення: перегляд кінофільмів, круглий стіл «Невідома війна», виховні години, творчий конкурс «Життя заради України».

8 травня була проведена урочиста загальноліцейна лінійка «Пам’ятаємо! Перемагаємо!», яку підготували учні 11 класу біолого-хімічного профілю під керівництвом Соловей М.Р.

 

Ліцеїсти згадали тяжкі, буремні роки Другої світової війни:

Спинись, проклятий супостате,
На світ востаннє подивись:
За тіло матері розп’яте
Сини на пару піднялись.
У бій за наші ниви,
За ясний сміх дитячий,
За юний спів щасливий,
За славний труд гарячий.
Вперед, полки суворі,
Під прапором свободи,
За наші ясні зорі,
За наші тихі води.

Нелегке наше сьогодення не може заступити радості приходу весни, а разом з нею і Дня Перемоги. Його наближували, як могли, люди, котрим було дуже нелегко в ті воєнні літа і яким найважче сьогодні. У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через чорнило битв і дожити до цього світлого дня. Для них присвятили свою пісню  «Я у неба прошу» Бартманська Влада і Бабат Дарина.

Скільки б не минуло років і десятиліть не загоюється рана. На меморіалі Вічної Слави завжди панує скорботно урочиста тиша. Полум’я вічного вогнища, вічна пам’ять про синів і дочок, які не повернулися з поля бою…

Україно, молюся за пам’ять
Убієнних за волю синів
І за тих, що у душах запалять
Пломінь правди, щоб край заяснів.
Україно, лише в милосерді
Час єднання синів настає.
То нічого, що ми не безсмертні,
За безсмертя молюся твоє.

«Україна! За її мир і спокій полягли мільйони. Війні не бути! Нехай панує мир! І ми про це подбаємо! Пам’ятаємо! Перемагаємо! Слава Україні!» – на завершення сказали ліцеїсти.

 

 

Ви можете залишити ваш коментар, або зворотне посилання з вашого сайту.

Залишити відгук

Top