“Шокер” Румкорфа

Котушка Румкорфа, індукційна котушка – пристрій для отримання імпульсів високої напруги. Являє собою електромеханічний перетворювач низької постійної напруги на високу змінну напругу. Котушка отримала назву за ім’ям німецького винахідника Генріха Румкорфа, який сконструював її в 1851 році і організував її виробництво у своїй майстерні в Парижі. Більш ранні розробки подібного пристрою іншими винахідниками відносяться до 1836 року.

У 1831 році Майкл Фарадей відкрив електромагнітну індукцію, проводячи експерименти з котушками, намотаними дротом. У 1836 році Ніколас Каллан і Чарльз Графтон Пейдж незалежно один від одного винайшли індукційну котушку з ручним важільним переривачем. Удосконаленням котушки займався також Вільям Стерджен. У 1837 році Джордж Генрі Баххофнер і Вільям Стерджен незалежно один від одного виявили, що заміна суцільного залізного осердя індукційної котушки пучком із залізних дротів збільшує вихідну напругу (як з’ясувалося пізніше, через зменшення втрат потужності на вихрові струми). У 1838 році Джеймс Вільям Мак Гоулі винайшов автоматичний ударний переривник. У 1853 році Іпполіт Фізо ввів використання гасячого конденсатора.

Генріх Румкорф отримував більш високу напругу значним збільшенням довжини вторинної обмотки, в деяких котушках використовувалося до 10 км проводу, і створювалася іскра довжиною до 40 см. На початку 1850-х років американський винахідник Семюель Едвард Річі ввів секціоновану конструкцію вторинної обмотки для поліпшення ізоляції. У 2006 році Інститут інженерів з електротехніки та електроніки назвав індукційну котушку Каллана віхою в історії електротехніки.

Котушка Румкорфа використовувалася, щоб забезпечити високу напругу для початку газового розряду, для трубок Крукса та для інших високовольтних досліджень, а також для демонстрації ефектів, пов’язаних з електрикою. Вона також застосовувалася в експериментах, пов’язаних з передачею і прийомом електромагнітних хвиль. Застосування її в передавачі електромагнітних хвиль було зумовлене тим, що іскровий розряд від високої напруги котушки у власному розрядному проміжку або в іншому розряднику стає джерелом електромагнітного випромінювання в широкому спектрі частот. Котушка Румкорфа була частиною експериментальної установки Генріха Герца, за допомогою якої було досліджено властивості електромагнітних хвиль, а також широко використовувалася в ранніх практичних пристроях бездротової передачі телеграфних сигналів (див. Хронологія радіо).

Котушки Румкорфа широко використовувалися в рентгенівських апаратах (як високовольтне джерело живлення) і для живлення дугових освітлювальних приладів в 1880-1920 роках. В наш час котушка Румкорфа використовується у кабінетах фізики для демонстрації електромагнітної індукції, а близька за принципом дії котушка запалювання застосовується у двигунах внутрішнього згоряння.

Ви можете залишити ваш коментар, або зворотне посилання з вашого сайту.

Залишити відгук

Top