“Великі” вечорниці 11 ФМ

З поміж усіх зимових свят в Україні традиційно одним з найвеселіших був день Андрія – 13 грудня, коли за українським звичаєм сільська молодь збиралася в одній хаті на так званих «великих» вечорницях, влаштовуючи там усілякі забави.

Власне, саме свято відзначається на честь апостола Андрія Первозванного, якого вважають не лише покровителем Української церкви, а й шанують як засновника Києва. І хоча Андрій Первозванний – християнський святий, але народні звичаї та обряди мають древніше, дохристиянське походження, пов’язане з таємничими ритуалами любовної магії, які потім переродилися в усім відомі ворожіння, що були так популярні серед молодих хлопців та дівчат.

13 грудня справжні українські вечорниці за традиціями двохсотлітньої давнини влаштували учні 11- го класу фізико-математичного профілю Рівненського природничо-математичного ліцею «Елітар». Розпочали вечорниці ведучі Тетяна Самсонюк та Михайло Бурда, запрошуючи на свято словами: «Просимо всіх на наше свято, пречудове, пребагате. Від зерниці до зерниці, хай лунають вечорниці. Гей, на наших вечорницях хтось нехай розвеселиться, співи, вірші, небилиці – гарні будуть вечорниці. Просимо до світлиці. Будемо разом святкувати наші українські  вечорниці».

Спочатку, як годиться на Андрія, ворожили – це давня традиція, прекрасний витвір людської фантазії,  призабутий, на жаль, сьогодні. Щоб там не говорили, а глибоко в душі кожна дівчина надіється, що ця ніч допоможе чи підкаже їй свою долю, ім’я судженого, чи вийде вона заміж, чи буде дівувати. Згадати давні традиції ворожіння допомагали усім класом.

А як же на вечорницях та й без пісні! Адже українська пісня – це бездонна душа українського народу, це його слава. Змагалися учні у конкурсі  – знавці української пісні. Кожен куток по черзі співав уривок української народної пісні, або пісні сучасних українських виконавців. Потрібно відмітити, що першою піснею був гімн України «Ще не вмерла Україна».

На Андріївських вечорницях учні мали змогу скуштувати  вареники із картоплею, із капустою, а також  із «сюрпризами».

По завершенні свята хлопці кусали калиту. Декому цього річ не пощастило –  калити не зловив. А значить, доведеться удачу самотужки ловити, аби весь рік вдавалося задумане. Але й ті, хто добряче вимазався сажею, кусаючи калиту, сприймав це з гумором.

Ліцеїстам захід дуже сподобався і було одноголосно вирішено збиратися на вечорниці частіше. Загалом радості та веселощів на цілий рік набралися.

 

Ви можете залишити ваш коментар, або зворотне посилання з вашого сайту.

Коментування записів тимчасово вимкнено.

Top