Вона вірила у вічність народу свого

  Наш народ свято шанує пам’ять  про світочів художнього слова, національних  геніїв. Серед них  і вона.  150 років тому в сім’ї Косачів народилася Леся, щоб стати для світу Лесею Українкою.     Бути українкою у той час, коли країна звалася Малоросією, –  не так просто. Але не для неї. Вона виконувала свій національний обов’язок – була патріоткою.

  Леся Українка була народною поетесою в широкому розумінні цього слова, бо ніхто з поетів після Т.Шевченка і до І Франка не давав народові стільки сили для самопізнання. Ніхто не будив у ньому з такою гостротою почуття власної гідності й не кликав до боротьби за свою свободу.

  Твори Лесі Українки – то «великий океан думок», це джерело такої глибокої віри в неподоланність справедливості й добра, що довго іще люди наснажуватимуться цією вірою. Усе в її особистому досвіді було справжнім: вірші без пустодзвонних декларацій, кохання без фальшу, праця-спасіння. Невиліковно хвора, Леся Українка залишилася непідвладною злу і дарувала людям свою снагу і силу життєлюбства. І від того нас переповнює надзвичайно важливе відчуття – світ цілісний, і всі його несправедливості будуть подолані. Прийдешнє нашого народу буде щасливим.

  У ліцеї вшановано ім’я  геніальної дочки українського народу –Л есі Українки. Створено колаж «Світлий геній народу», презентації за творчістю письменниці, проведено вікторини,  квести.  Активну участь узяли ліцеїсти у конкурсі малюнків «Лесин промінь» та представили відеопрезентації  читання творів славетної поетеси.

                                                                                 Бандюк Г.О., вчитель української мови та літератури

Коментарі та розміщення зворотних посилань в даний час закриті.

Коментування записів тимчасово вимкнено.

Top