Коли зловісна блискавиця
Сторуко в серце уп’ялась,
І обпалила ваші лиця,
І в танці дикому зайшлась,
Коли вже й хмари спопеліли
У знавіснілому вогні, —
Ви смерть приборкати зуміли
На тім, останнім, рубежі …
26 квітня 1986 року — одна з найскорботніших дат в історії нашого народу, спогади про яку, ще довго будуть пронизувати наші серця гострим болем. В Рівненському ліцеї «Елітар» відбувся реквієм з вшанування пам’яті тих, хто ціною власного життя, протистояли страшному лиху.
Серед усіх трагедій, яких зазнало людство на планеті, аварія на Чорнобильській атомній електростанції не має аналогів за масштабами забруднення довкілля та негативного впливу на здоров’я людей.
Чорнобиль і досі для нас є незагоєною раною. Вже минуло 38 років. Виросло ціле покоління молодих людей. Але ми будемо відчувати подих аварії ще довго.
Ми — Українці, повинні пам’ятати і вшановувати героїв, завдяки яким сьогодні живемо. Чорнобиль був, є і буде, і тому згадувати про нього потрібно не лише раз на рік. Пам’ять… Саме вона є рушієм революційного поступу в майбутнє і оберегом найвищих загальнолюдських цінностей. Якщо весь народ пам’ятатиме свою історію, він заслуговує на повагу, він вартий того, щоб дивитись у майбутнє.
Світла пам’ять кожному, хто поклав своє життя заради майбутніх поколінь. Учні хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих.
Катерина Юсковець
